Сам у собі.
Застигло минуле перед очами
Неначе малюнки на скелях
Здіймаються думки в тягучім тумані
Формуючи все нові стелі
Отруйна реальність не відпускає
Хоч сни надзвичайно майнливі
Все ще живий але з кожним ранком
Заздрю тим хто в могилі
Гірка чорна кава мене не зігріє
Я все ще дивуюсь собі
Як прокляті грішники гинуть в безодні
Так саме я зник у тобі
Заплющую очі... зникаю, втопаю
Один лиш ліхтар у руці
Чи вистачить світла маленькій людині
Щоб вибратися із П. тьми
Неначе примара що в вічній погоні
Являєшься всюду мені
То ж я оминаю знайомі дороги
Щоб там не зустрілися ми
Скажіть що за слабкість, що за рутина
Будує міста в голові
Вже цілі райони країни депресій
За зброю беруться в мені
Тож дивлячись в дзеркало посеред ночі
Я запитаю - "Коли?"
Та сам відповім, заплющевши очі
- "Тоді коли вирішиш ти..."
Минуле не зникне, майбутнє настане
Проблемою є лише ти
Чому ж ти стоїш по коліно в болоті
Якщо міг давно вже втікти?
Тож ріж, вбивай, каліч, кричи
Зруйнуй усе, ти на війні
Герой вмирає за любов
А ти...?